Жіночі ролі в сімейному житті

Кожна сім'я – як п'єса у театрі — живе та розвивається за певним сценарієм. І ці сценарії часто не усвідомлюються героями сімейної вистави. Ролі, які виконують члени сім’ї, здебільшого запозичені від їхніх батьків. Іноді сценарії більш ніж вдалi — і гарантують сім’ї стабільність, любов, взаєморозуміння. А інколи сімейні сценарії не приносять щасливого життя й добрі лише за певних обставин. Наприклад, коли є реальна загроза виживанню.

Кожна жінка відіграє певну роль у своїй родині. Цю роль зазвичай успадковують від матері й передають із покоління в покоління. Звісно, бувають винятки: жінка ототожнює себе з батьком або бабусею чи, навпаки, або ж навпаки відіграє антисценарій когось із дорослих. Розглянемо основні приклади найпоширеніших ролей жінок у сім’ї — з точки зору їхньої користі та шкоди для сімейних стосунків. Складемо перелік можливих завдань для роботи з психологом.

Роль «жінка-мати»

Ірина у шлюбі з Арсенієм уже 10 років. У них двоє дітей і дві собаки. Чоловік працює службовцем і щомісяця віддає всю зарплату дружині. Ірина відраховує йому на дрібні витрати, рештою розпоряджається самостійно. Вона ретельно стежить за Арсенієм: що він одягнув, що поїв, куди ходив, з ким і про що розмовляв. Якщо їй щось не подобається, обов’язково радить чоловікові змінити свою поведінку. Арсеній переважно слухає Ірину, але іноді сперечається з нею і доводить свою правоту. У результаті свого добивається рідко й робить так, як сказала дружина.

Жінка-мати доволі владна й прагне контролювати свого чоловіка. Такі жінки можуть відкрито виявляти свою материнську владу, «виховуючи» свого дорослого сина, наприклад: «знову прийшов п’яний!», «скільки разів тобі казала не вдягати ці черевики», «що ж ти мене перед людьми ганьбиш?». Або навпаки — контролювати приховано, лагідно: «я тобі сорочечку попрасувала, шкарпетки тут поклала. А Галині Семенівні скажеш, що ми приїдемо наступного тижня». І та, і інша форми — материнські. Різниця лише у тому, що в першому випадку мама зла, принижує, а в другому — лагідна, як кажуть, «м’яко стеле».

Чим корисна роль? Роль матері у подружніх стосунках вигідна жінці звичкою опікувати й контролювати - в союзі з інфантильним, психологічним «дитям-чоловіком». Така зв’язка мама-син забезпечує достатню стабільність стосунків, а також задовольняє деякі потреби подружжя. Жінка почувається в певній безпеці, адже має владу над чоловіком, чоловік же у таких стосунках звільняється від значної відповідальності за себе, свою сім’ю і певною мірою може насолодитися позицією «вічної дитини», за яку думають і вирішують батьки.

Чим шкідлива роль? У якийсь момент стосунки мама-син можуть стати надто тісними для обох партнерів. Жінці набридне роль постійного опікуна для свого чоловіка — вона захоче бачити поруч справжнього чоловіка, здатного брати на себе відповідальність і приймати рішення. Чоловікові ж може забракнути свободи в таких відносинах, адже його особисті потреби можуть не враховуватися дружиною-мамою; він зіткнеться зі своєю чоловічою нереалізованістю, несвободою й почне протестувати проти контролю дружини.

Труднощі сценарію. Зв’язка мама-син може бути вигідна подружжю на певному етапі — коли обидва партнери бояться втратити одне одного. Водночас жінка, усвідомивши свою незадоволеність роллю матері, стимулюватиме чоловіка «подорослішати» і брати на себе відповідальність. І водночас вона боятиметься, що її «синочок» виросте й піде від неї — адже її контроль уже не діятиме на дорослого чоловіка. Тому жінка неминуче зіткнеться з протилежними переживаннями — потребою у дорослому чоловікові та водночас страхом бути з ним. Це може проявитися в такому парадоксальному посланні: «будь чоловіком — ні, будь дитиною!». Така позиція жінки може суттєво вплинути на сімейні стосунки, у яких члени подружжя, водночас рухомі бажанням змін і диким жахом від них, почуватимуться нещасними.

Чим допоможе робота з психотерапевтом. Усвідомити своє бажання бути дорослою жінкою і будувати стосунки із дорослим чоловіком. Зустрітися з власним страхом втрати контролю над чоловіком та жахом можливого відкидання. Розвинути у собі жіночі якості, а материнські спрямувати на виховання дітей.

Роль «жінка-дитина»

Людочка вийшла заміж рано — у 18 років, її чоловік старший за неї на 12 років. Коли вона навчалась в інституті, він допомагав їй складати іспити: домовлявся з викладачами, розмовляв із ректором тощо. Таким чином, Людочці вдалося отримати вищу освіту. Чоловік Микола завжди сам обирає для Людочки одяг, радить, що їй носити. Людочка дослухається. Після заміжжя її коло спілкування суттєво змінилося — старі подружки не були до душі чоловікові, і вона перестала з ними спілкуватися. Натомість тепер спілкується з дружинами друзів Миколи — переважно заможними домогосподарками. Людочка не працює, оскільки чоловік вважає, що для жінки це зайве.

Жінка-дитина грає з чоловіком роль доньки, яка перекладає відповідальність і віддає владу за своє життя та задоволення потреб чоловікові. Зазвичай такі жінки виростають у сім’ях із владними та авторитарними батьками й «тихонею»-матір’ю. Жінка-дитина чекає, що чоловік дбатиме про неї, захищатиме її, як батько. Вона питатиме в нього дозволу робити те чи інше у своєму житті — чим займатися, куди ходити, з ким дружити. Чоловік-батько у такому разі також може бути як відкрито авторитарним: «моя дружина не працюватиме!», «я забороняю тобі спілкуватися з цією подругою!», так і приховано контролюючим: «так тобі буде краще», «довірся мені, я знаю, що тобі потрібно».

Чим корисна роль? Так само, як чоловікові-дитині в першому прикладі, жінці-доньці комфортно бути маленькою дівчинкою, за яку турбується чоловік-батько. Вона може вдосталь насолоджуватися життям, де не потрібно приймати рішення і самій задовольняти свої потреби. Як і в першому випадку, зв’язка тато-донька забезпечує певну стабільність сімейної системи, адже в ній відсутня зустріч двох дорослих людей, інтереси яких у якийсь момент можуть не збігатися. Такий сценарій швидше забезпечить безпеку й стабільність пари, ніж працюватиме на реалізацію життєвого потенціалу кожного з партнерів.

Чим шкідлива роль? Як пташка в золотій клітці, жінка може відчути себе нещасною, нереалізованою та повністю залежною від свого чоловіка-батька. Відчуття несвободи та брак реалізації як жінки, як особистості — це те, до чого може призвести цей сценарій. Будь-які спроби жінки-доньки не послухатися чоловіка-тата зустрічатимуть опір із боку чоловіка. Така жінка ризикує ніколи не дізнатися про справжнє жіноче щастя і свободу, якою наповнене життя дорослої жінки. Жінка-донька ризикує все життя прожити в залежності й бути непристосованою до життя.

Труднощі сценарію. У якийсь момент жінці-доньці золота клітка може стати надто тісною, і вона намагатиметься вирватися з неї. З іншого боку, страх стати дорослою і зіткнутися з відповідальністю за себе та ризиком жити може бути дуже сильним гальмом для «польоту на свободу». Розриваючись то страхом життя, то бажанням бути вільною, жінка-донька почуватиметься нещасною та самотньою у своїй сім’ї. З іншого боку, така жінка — позбавлена власної особистості — може стати нецікавою для свого чоловіка. Він може почати шукати інтерес на стороні й тим самим завдавати багато страждань своїй дружині. Рухомий сильним внутрішнім страхом втратити свою половинку, контролюючий чоловік-батько з усіх сил намагатиметься підкорити її, тим самим позбавляючи її індивідуальності, а себе — інтересу до неї.

Чим допоможе робота з психотерапевтом. Усвідомити своє бажання бути вільною й розвиватися як особистість. Зустрітися зі страхом життя, відповідальності за себе й своїх дітей. Взяти відповідальність за своє життя. Бути готовою зустрітися зі страхом та агресією чоловіка. Стати дорослою жінкою і бути в парі з дорослим чоловіком.

Роль «жінка-чоловік»

Віра з дитинства була дуже відповідальною та самостійною дівчинкою. Батьки навчали її так: якщо сама нічого не доб’єшся — ніхто нічого тобі не дасть. Тому Віра орієнтувалася на вступ до престижного вишу і на високооплачувану роботу. Кар’єра у Віри склалася — заробила і на квартиру, і на машину. А от із особистим життям — складно. Тривалих стосунків із чоловіками не виходить, ніхто заміж не кличе. Переважно Вірі трапляються чоловіки, які досягли меншого, ніж вона, — і їй доводиться часто їх забезпечувати.

Це дуже складна роль, яку виконують жінки з яскраво вираженими «чоловічими» якостями. Часто такі жінки виховуються також авторитарними батьками, але обирають для себе сценарій конкуренції зі своїм батьком. Цей сценарій часто відтворюють у стосунках із чоловіком, намагаючись із ним конкурувати з ролі чоловіка. Наприклад, така жінка прагне посісти високу посаду, реалізуватися в кар’єрі, заробляти гроші, купувати дорогі машини. У такому випадку чоловік починає сприймати таку жінку як чоловіка і у відповідь по-чоловічому конкурувати з нею.

Чим корисна роль? Така позиція жінки, звісно, підтримуватиме розвиток її індивідуальності, реалізацію особистісного потенціалу. Ця жінка вільна, вона може сама себе забезпечити, їй — по суті — не потрібен чоловік, вона сама виконує «чоловічу» роботу. Безумовно, жінка-чоловік здатна багато чого досягти в житті — як професіонал, як особистість. Вона дуже витривала, добре пристосована до життя і до різних його обставин.

Чим шкідлива роль? Жінка-чоловік ризикує зіткнутися з переживанням самотності сильної жінки. Адже бути сильною і незалежною постійно — дуже важко. Безперервна конкуренція з чоловіками також виснажує і не дає того жіночого щастя, до якого прагне кожна з нас. Жінці-чоловікові буде важко утриматися в тривалих стосунках, адже сильні чоловіки не захочуть довго грати за її правилами, а слабкі, інфантильні перестануть цікавити її саму.

Труднощі сценарію. На якомусь етапі стосунків взаємна конкуренція партнерів може збуджувати інтерес і різні переживання. Але для тривалих стосунків такий сценарій не підійде, адже в ньому бракує розслаблення, стабільності та безпеки. Жінка-чоловік зіткнеться з самотністю і марністю всіх докладених нею зусиль у постійній і безглуздій конкуренції з чоловіками.

Чим допоможе робота з психотерапевтом. Усвідомити власний сценарій поведінки, що відтворюється у сімейному житті. Зрозуміти, у чому його користь і в чому шкода. Зустрітися з почуттям самотності, яке змушена переживати в конкуренції з чоловіками. Виробити більш вдалу лінію поведінки — не втрачаючи себе й свою індивідуальність і залишаючи чоловікові свободу займати чоловічу роль у сім’ї. «Чоловічі» риси характеру спрямувати у професійну сферу, а вдома бути жінкою.

Опубліковано в журналі "Поліна"