Про почуття провини та обов'язку. Про пробачення себе та близьких

«Моя мати стільки в мене вклала, я тепер їй винна все життя!», - говорила одна моя клієнтка. І страждала. Адже що б мама її не попросила - вона все робила. Наприклад, не виходила заміж «щоб матусі не було самотньо», працювала на трьох роботах «щоб допомагати батькам». При цьому потреби нещасної клієнтки були на другому, а то й на третьому плані - після маминих, татових, сестриних і навіть і навіть дядиних та тітчиних. Ось таке добровільне рабство.

Почуття провини: для чого воно нам?

Здорове почуття провини людини - це певний регулятор її стосунків з іншими. Наприклад, наступила ти на ногу комусь в транспорті й відчуваєш свою провину - вибачаєшся. Це нормально, адже ти своїми діями зробила іншій людині боляче. А оскільки важливо з цією людиною залишатися у стосунках - ти ніби спокутуєш свою провину - словесно чи справами. Здорове, регуляторне почуття провини після такої "оплати" закінчується і ми знову почуваємося легко і невимушено.

"Токсична" вина

Інша справа - вина токсична, яка ніби «не спокутувана». Тобто, скільки не плати, а ти все одно винна - і те, і це, і п'яте, і десяте. Як в історії з моєю клієнткою. Тобто ціна боргу невідома - борг безмежний і його необхідно віддавати все життя. До того ж невідомо, чим і як і в якому обсязі. Такі почуття часто мимоволі виховують у нас батьки - наприклад, за те, що вони «нас народили, виростили, вклали...(і т.д.)» - стандартні фрази в багатьох сім'ях.

От ми й віддаємо — коштом себе і постійно. І це відчуття обов’язку стає для нас своєрідним стилем життя. Ми відчуваємо його і на роботі, і з друзями — з різних і різних приводів. У підсумку це призводить до великої незадоволеності, втрачених моментів, депресії, смутку, розчарування в житті.

"Роздаємо" борги

Щоб нарешті один раз віддати борг і перестати почуватися зобов’язаною, необхідно передусім усвідомити: є речі, за які ми ніколи не зможемо «заплатити» сповна. Що це? По суті — наш борг батькам за наше народження і виховання. Ми ніяк не зможемо повернути його — адже не можемо стати батьками своїм батькам! Та й не потрібно цього. Ми отримуємо від батьків те, що потім передаємо своїм дітям, а наші діти — своїм.

Тому не варто все життя «працювати на батьків» і почуватися винною. Те, що вони нас виховували (можливо, їм було не завжди легко), — це був їхній власний вибір. Ми можемо бути за це вдячними й робити їм щось приємне з бажання, а не з почуття обов’язку.

Практикум

Пропоную тобі зайнятися власним аналізом своїх боргів. Адже у кожної людини - своє почуття провини, зі своїх приводів. З'ясуймо, як це влаштовано в тебе. Візьми аркуш паперу і розкресли його на три колонки. У першій колонці спробуй написати список людей, яким ти щось винна (за твоїми відчуттями) або маєш до них певне почуття провини за якийсь вчинок. У другій колонці - навпроти кожного імені - напиши те, за що саме ти відчуваєш провину і за що зобов'язана їм. Пиши якомога детальніше. У третій колонці напиши чим би ти хотіла спокутувати цю провину або віддати борг (чи чим би могла), щоб закрити його і більше не відчувати себе винною.

У тих випадках, де ти реально можеш втілити свої бажання (наприклад, попросити вибачення у подруги або віддати грошовий борг) — спробуй реалізувати це в житті. Якщо ж людини вже немає серед живих або ти поки не готова з нею зустрічатися, спробуй поговорити з нею подумки і запиши вашу уявну розмову на папері — говори і за нього/неї, і за себе.

Як навчитися прощати

Одна моя клієнтка була ображена на колишнього чоловіка 10 років. А інша - на матір - усе своє життя. Найсумніше, що вони довгий час не усвідомлювали своїх образ і зберігали їх у серці важким тягарем.

Зворотний бік почуття провини - почуття образи щодо того, хто якось зачепив тебе, твої кордони, і ти відчула свою приниженість, жалість до себе і злість до кривдника. Ми можемо роками зберігати в собі образи. І часто саме це - причина важких психосоматичних захворювань, наприклад - у вигляді різних пухлин.

Чому важко прощати?

Пам'ятається мені довгий час було дуже важко пробачити одну людину. Я вперто не хотіла цього робити, мені було важливо злитися на неї, ненавидіти її, розповідати, яка вона нехороша людина і як я її зневажаю. Річ у тім, що прощення може настати тільки в разі, якщо всі сильні переживання, які ми накопичили стосовно кривдника, випущені на волю. А в кращому разі - розгорнуті й адресовані тому, на кого вони виникли. І поки ця вся злість, лють, образа не буде легалізованою, висловленою - такою мірою, якою потрібно, - прощення не настане. Ми можемо скільки завгодно думати, що ми пробачили і говорити про це, але прощення насамперед настає в душі. Це таке відчуття, коли ти згадуєш про людину тільки з приємними або нейтральними переживаннями, можливо, з деяким сумом і печаллю, але точно не з ненавистю, злістю чи образою.

Етапи прощення

Якщо за час прочитання статті, ти згадала тих людей, на яких ображаєшся, спробуй пройти ці етапи прощення. Ця ж схема діє і щодо прощення себе самої.

• Визнач свої емоції. Часто - це не одне і не два почуття, а їх кілька. Зрозумій, у чому ти звинувачуєш себе чи іншу людину, визнач, які переживання в тебе це викликає.
• Візьми на себе відповідальність за свій вибір — ти можеш обрати бездіяльність і залишити все як є — тримати ці почуття та емоції при собі, або ж можеш обрати діяти й виразити ці почуття та емоції адресату. Якщо ти відчула страх перед ідеєю виразити почуття — запитай себе: чого саме я боюся, якщо проявлю свої переживання?
• Постарайся зрозуміти іншу людину. Постав себе на її місце і відчуй її наміри. Подумай про те, що, можливо, вона теж неспокійна, звинувачує себе і тебе і боїться так само, як і ти.
• Пробач себе. Дозволь собі бути боязкою, невпевненою, скривдженою, злою або ненавидіти. Це важливий етап.
• Подумай, що, можливо, і деякі твої дії призвели до подібної ситуації. Відчуй свою частину відповідальності за те, що сталося, і визнай це.
• За можливості зустрінься з людиною, яку хочеш пробачити. Розкажи їй про свої переживання і запитай її про те, що відчуває вона. Визнай перед нею частину своєї відповідальності за те, що сталося.
• Згадай подібну ситуацію з людиною, яка уособлювала для тебе владу й авторитет — це може бути батько, мати, бабуся чи дідусь, учитель, старший брат або сестра тощо. Повтори з ним/нею всі етапи прощення.

Звісно, не завжди легко пройти всі ці етапи. Проте кожен крок наближатиме тебе до звільнення від тяжкого тягаря неприємних почуттів. Якщо самостійно тобі не вдається пробачити, звернися по допомогу до психолога-психотерапевта.

Аналіз року

Пропоную тобі зробити цікаву практику — аналіз минулого року. Зазвичай її виконують під Новий рік. Коли робила її я, мене дуже вразили результати. Подивившись на всі записи, я усвідомила те, що раніше випадало з поля моєї уваги, — а саме, як багато я зробила за рік і як сильно наблизилася до тих цілей і мрій, які в мене були.

Пропоную тобі зробити те саме!

Розкресли на альбомному аркуші коло. Поділи його на 12 секторів — це будуть місяці. Над колом напиши «20__ рік». Місяці також підпиши. Тепер не поспішаючи згадуй усі важливі події твого життя, що відбулися в кожному місяці. Це можуть бути зовсім різні справи, головне — щоб вони мали важливість і сенс саме для тебе. Наприклад, «закінчила курси англійської», «вигадала новий проєкт», «отримала досвід проведення нових тренінгів», «прийняли рішення зачати дитину».

Це не обов’язково мають бути результати, що вимірюються цифрами чи грошима. Це можуть бути також процеси та докладені зусилля, які принесли тобі важливий досвід, думки, почуття. Розпиши так кожен місяць — аж до грудня.

А тепер подивись на всю картину загалом, перечитай усе, що записала. Потім прислухайся до себе — як ти себе почуваєш, які емоції та відчуття викликає в тебе твоя мапа року, що хочеться з цим зробити? Тепер зафіксуй свої почуття та відчуття у вигляді малюнка — це може бути будь-який образ, який прийшов тобі в голову, а може бути просто абстракція з різних кольорів.

Так само ти можеш намалювати собі коло планів на майбутній рік — розкреслити його за місяцями і написати, що б ти хотіла зробити в кожному з них. Збережи цей аркуш до кінця року — і в грудні наступного намалюй новий «аналіз року». А потім порівняй отримані кола. Впевнена, ти знайдеш багато цікавого й дивовижного у цій вправі!

Якщо ти виявила, що є ще щось, із чим варто розібратися в цій темі, і чітко вимальовується бажання звернутися до психотерапевта — не відклада́й! Я як психолог у Києві доволі часто стикаюся з темами провини та почуття обов’язку в своїх клієнтів. Це дуже важлива й цікава тема, заглиблюючись у яку, можна багато чого зрозуміти про стосунки, а також змінити те, що приносить тягар і дискомфорт.

Опубліковано в жіночому журналі "Поліна", грудень, 2013 р.