Любовна залежність: вхід – копійка, вихід – мільйон

Різниця між любовною залежністю та зрілим коханням кардинальна. Молоко для немовляти є основою його життєдіяльності, молоко для дорослого - частина раціону. Немовля отримує його від іншого, дорослий - видобуває самостійно, налагоджуючи взаємообмін.

Чому багато людей плутають поняття любовної залежності та любові? Думаю, що для когось зрілі почуття досі неможливі через те, що ресурсу особистості для цього поки що не вистачає. Саме тому, закохаючись у когось і потрапляючи в залежність від об'єкта любові (в даному випадку, можливо, доречніше сказати - пристрасті), люди і називають собі цей стан як справжнє кохання. Чому ні, якщо у певний період залежності людина відчуває сильне задоволення? Але лише у певний період. Коли залежність ще дуже сильна і перебуває в етапі зростання.

Що впливає на розвиток любовної залежності

Є низка факторів, які допомагають людині стати аддиктом кохання. Всі ці фактори – внутрішні:

1. Активність статевих гормонів. Це базовий фактор статевозрілих людей, коли гормональна активність велика й інстинкти вимагають від людини реалізації статевої потреби, щоб встигнути розмножитися. Якщо особистість людини слабка, вона за час свого розвитку не навчилася володіти інстинктами, а швидше йде за ними, то всі її рішення – це бігти назустріч пристрасті та любові, без будь-якої критики та довгострокового бачення.

2. Особистісні дефіцити розвитку. Дефіцит батьківської участі та необхідної турботи про людину, яка є продуктом своєї сімейної системи та відіграє там певну роль. Ці дефіцити людина намагатиметься заповнити за рахунок об'єкта своєї пристрасті. Тобто всі дії, які зазвичай роблять люди, що люблять один одного - це турбота, участь, підтримка, визнання, похвала і так далі - будуть сприйматися як щось наркотичне, чого ніколи не було в житті аддикта (або що супроводжувалося знеціненням). Залежний хотітиме вгамувати цим свій голод, який ніяк не зможе вгамуватися, при цьому намагаючись підкорити собі об'єкт кохання, забезпечивши тим самим постійні безперебійні постачання емоційного наркотику.

3. Ненависть та заздрість до об'єкта залежності. Розщеплення сприйняття. Чим більше людина прилипатиме до об'єкта кохання, тим більше почуватиметься слабкою і втрачатиме до себе повагу. І тим сильніше хотітиме збільшити потяг і злиття. Зрештою, її напади пристрасті супроводжуватимуться зростаючою ненавистю до цієї людини. Адже аддикт втрачає власне Я, принижується, намагаючись підкорити собі іншого, і гра стає нестерпною. Але й вийти з неї тим важче, чим сильніше розкручується маховик суперечливих емоцій. Це місце, у яке вхід – копійка, а вихід – мільйон.

Чому люди не можуть зупинитися і потрапляють у полон пристрасті, з якого дуже важко вибиратися?

Справа в тому, що розвиток будь-якої аддикції відбувається за єдиним принципом. Спочатку це переживання зростаючої зачарованості та задоволення, які людина відчуває і їй просто добре. Як у матері в утробі. Вона переживає великий приплив сил, має багато енергії і здається, що все може. Вона не знає страху, смілива, бадьора і щаслива. Але все це має один нюанс (який змінює всю картину): цей ресурсний стан залежить від когось чи чогось і не є його внутрішнім світом та способом життя.

Швидше за все, така людина росла в досить складних умовах, у неї не було хороших вчителів, а ті, які були - використовували її й тим самим навчали використовувати інших.

---

Але поки наш герой про це не знає, він радий, що з'явився той, думки про кого роблять його щасливим. Насолода його зростає, і щось із цим робити він не думає: навіщо, адже все так добре?

Питання в тому, що будь-яка зачарованість базується на ідеалізації, а саме: корисне - звеличується, шкідливе - ігнорується.

На етапі зростання закоханості людина ще почувається більш-менш стійкою, тобто їй не важко переключатися на повсякденну діяльність, вона ще не цілком підпорядкована думкам про об'єкт, вкладається у своє звичайне життя поза своєю пристрастю. І тут важливо.

---

Коли задоволення перетворюється на в'язницю

Це в буквальному значенні в'язниця, тому що людина не може більше контролювати себе і бути собі господарем. Його кумиром став об'єкт, його думки, фантазії, сподівання, майбутнє підпорядковані лише об'єкту. І залежний починає переживати сильний непереносимий біль і паніку, коли об'єкт його аддикції починає діяти в розріз із вже присвоєними уявленнями та шаблонами. Тобто віддалятися від залежного, намагатись скоротити територію взаємодії з ним.

А це робитиме кожна людина, коли побачить, що хтось зробив із неї кумира та господаря. Адже кожен хоче бачити поряд із собою сильного та незалежного суб'єкта, а не тіло, яке прилипло до смачної юшки.

Об'єкт залежності бачитиме і відчуватиме ненависть залежного, який жадібно вимагатиме, щоб його господар ставав його слугою: виконував очікування, відповідав планам, який залежний у себе в голові намалював.

Саме цей нестерпний біль і шалений страх втрати того задоволення, до якого залежний так уже звик, змушують залежного ще більше прилипати до об'єкта, бігати за ним, влаштовувати істерики та вимагати щось, скаржитися та маніпулювати своїм поганим станом, щоб утримувати об'єкт поруч. Але все це не може тривати вічно. Зрештою людина, яка так одержима, вибере свободу.

Що робити, якщо ви стали аддиктом кохання

Перше, що важливо усвідомити: якщо така ситуація трапилася, значить, ви самі по собі досить слабкі, ваша особистість не розвинена і слід зайнятися нею. Залежність говорить вам про це, як датчик бензину повідомляє водію про його рівень у автомобілі. Якщо раніше ви не замислювалися про те (або замислювалися, але забували), що необхідно зміцнювати себе психологічно і розумітися на цьому, зараз події такі, що ситуація не вимагає зволікань і ви повинні зайнятися собою. Інакше все буде набагато гірше.

Ви повинні почати діяти і відновлювати себе, підвищуючи спочатку свій рівень психологічних знань, потім - поступово роблячи дії, які допоможуть залежності позбутися. І у разі успіху на вас чекає кардинально новий рівень і якість свого життя.

---

Що таке зріле кохання і як вчитися любити інших по-справжньому

Любити іншого - безкорисливо дбаючи про нього - може далеко не кожна людина. Чому? Тому що далеко не кожен є психологічно зрілим і незалежним. В основній своїй масі люди - це постарілі діти, які думають, що вони дорослі. Але насправді вони живуть як справжнісінькі діти, які скаржаться на кривдників, заздрять сильнішим, зляться на несправедливість і мріють усім помститися. Вони хочуть бути ідеальними просто зараз і завжди, височіти над іншими людьми і тільки так уявляють справжнє щастя.

Для того, щоб людина дозріла, вона повинна відмовитися від своїх дитячих установок та фантазій, та прийняти реалістичні дорослі життєві установки. Цьому і присвячена психотерапія. Якщо досі людина не змогла це зробити, то вона має час спробувати зробити це зараз, за допомогою грамотного фахівця. Звичайно, якщо фахівець грамотний, він має вміти жити у світі дорослих реалістичних уявлень.

---

Деяким людям вдається обійтися і без психотерапевта, вони самі можуть перебудувати себе на основі вивченої літератури та матеріалів, але таких людей небагато.

Здатність по-справжньому любити починається там, де сама людина перестала жити в ілюзіях і стала сприймати відносини як роботу. Коли свої вкладення тішать уже тим, що вони є і приносять користь іншому. З іншого боку, зріла людина не буде мати потреби робити щось для іншого на постійній основі, спостерігаючи, що цей інший споживає ці вкладення в односторонньому порядку або знецінює їх. Дорослий люблячий завжди шукатиме того, хто може це робити нарівні з ним, а від різних перекосів відмовлятиметься.

Такий рівень особистості – це результат внутрішньої роботи та перебудови своїх уявлень про світ. Адже якщо ми знаємо і бачимо реальні правила гри, то нам набагато простіше грати та вигравати, ми можемо вдосконалюватись у цій грі. Якщо ж ми засліплені і не усвідомлюємо, що тут відбувається і як грати, ми стаємо тими, кого з'їдають та підкоряють.