Публікації психолога (41 - 50)

У цій статті я хочу докладно описати механізм вибору, наприклад супутника життя, партнера, друзів у дорослому житті. Звідки ми «беремо» цих людей, і чому. А якщо страждаємо у стосунках – то з чим це все пов'язано. І, звичайно, кілька слів напишу про те, що з цим можна робити.

Будь-яка співзалежна поведінка зводиться до одного простого питання – це питання особистісних кордонів людини. Те, як нас навчили їх відчувати та розпізнавати, визначає наше подальше життя, і те, як ми будуємо стосунки з іншими людьми. Якщо в нашій сім'ї межі особистості всіляко порушувалися - і відкрито, і приховано, ми схожим чином поводитимемося в будь-яких інших відносинах. Адже іншого прикладу ми не мали. Я хочу поговорити про процеси у відносинах, які можуть бути приховані і мало розпізнавані, але які в сукупності дуже впливають на те, як ми почуваємось, коли наближуємось до іншого.

З чого складається людське щастя? Як зрозуміти, чи щасливий ти і якщо ні, то чому. Чого ж насправді не вистачає? Чи все ми знаємо про себе, може, щось ще доведеться дізнатися. У статті я докладно описую складові щастя, як вони виглядають та застосовуються і що заважає нам це щастя собі організовувати. У статті використано матеріали міні-лекцій Костянтина Корольова, доцента кафедри загальної та клінічної психології Білоруського Державного Університету.

Ми можемо грати в цю гру самі з собою, можемо грати в неї в парі, а можемо грати у відносинах трьох і більше людей.

У багатьох публікаціях описаний сам процес «гри» в трикутник. Я хочу наголосити на пунктах, які реально допоможуть перестати грати.

Цю статтю я пишу в продовження теми про почуття сорому, і хочу розглянути ті психологічні механізми захисту, якими ми користуємося, щоб сором не відчувати і не розпізнавати. Чим вони цінні і в чому вони обмежують нас. Як працює психотерапія з темою сорому та ампліфікованого сорому, у чому терапевт може підтримати клієнта.

Коли ми зростаємо, наскільки та за що соромитися, дізнаємося передусім від батьків. Де та «міра» сорому, який допоможе залишитися в суспільстві людей, при цьому не завадить жити та задовольняти свої потреби.

Але дуже часто із соромом буває плутанина. І батьки привчають своїх дітей соромитися набагато більше і частіше, ніж треба. Тоді в житті такої людини наступають найважчі часи. Адже вона не може повною мірою задовольняти свої потреби, її організм починає завмирати там, де можна жити, зупинятися там, де дорога відкрита.

У людському житті ніколи не буде нестримного щастя, вічного кохання, постійної радості та задоволення. Ідея, що людина може (і ще гірше – повинна) постійно бути щасливою і відчувати лише позитивні емоції – утопічна та нереальна. Ця ідея знецінює життя всіх звичайних людей своєю неможливістю її реалізації.

Коли до мене приходять і говорять: «хочу завжди відчувати щастя», я відповідаю, що це неможливо.

Я пишу цей вступ, щоб почати говорити на тему нормальних та закономірних моментів людського життя – епізодів нещастя, нелюбові та невдоволення. Епізодів засмучення, депресії, смутку, розпачу та безвиході.

Кидає в жар, тисне в грудях, а по тілу – мурашки. При одній думці про те, що може статися - паморочиться в голові. Мені страшно, я розумію, що дуже страшно - виносити це життя, робити наступні кроки, зустрічатися з новим, що лякає і є незвіданим.

Що таке агресія, які існують форми агресії. Як ми висловлюємо агресію і як зупиняємо себе у її вираженні. Зрілі форми агресивної поведінки та незрілі, маніпулятивні форми вираження агресії. Можливості психотерапії у роботі з різними формами вираження агресивності.

Ми ставимося до себе так, як у дитинстві ставилися наші батьки. Якщо вони нас соромили за природну спонтанність - ми соромитимемо і зупинятимемо себе в активності. Якщо вони звинувачували, ображаючись на нас - ми щоразу звинувачуватимемо себе, коли щось йде не так. Ми будемо боятися відчувати токсичний сором і токсичну провину, тому пригнічуватимемо власну агресію, ставатимемо зручними оточуючим. Ми позбавлятимемо себе спонтанності і наступатимемо собі на горло. Щодня здійснюючи насильство над собою.