Кохання та біль. Психологічний садо-мазохізм у любовних стосунках

Якщо ви звернули увагу на цю статтю, то тема болю та страждань у любовних стосунках вам знайома, і, можливо, зовсім не з чуток.

Наприклад, ви стикаєтеся з цим час від часу, інтуїтивно помічаєте якісь прояви у своїй поведінці і діях партнера, а можливо - ви вже багато років страждаєте від того, що любов до іншої людини пов'язана з болем - страждаєте від приниження, образи або гніву, люті або бажання помсти, контролю.

Що таке психологічний садо-мазохізм

У цьому матеріалі йдеться про психологічний спосіб насилля, ані про садо-мазо тенденції у сексі, хоча, безумовно, ці два явища пов’язані за своєю природою. Але на відміну, наприклад, від БДСМ у сексуальних практиках, психологічне «садо-мазо» зазвичай працює імпліцитно (приховано) і несвідомо для його учасників, тому немає чіткого контракту, правил, меж — обговорених та затверджених «садистом» і «мазохістом». Крім того, психологічний біль — завжди сильніший і болючіший за фізичне покарання.

«Садо-мазо» у любовних стосунках проявляється по-різному, часто це ідеалізація, знецінення і подальше відторгнення партнера.

---

Все це можна робити дуже по-різному, і найголовніше — процес дає змогу учасникам пережити сильні емоції, афекти — як контрастний душ: крижаний, а потім різко теплий і приємний, а потім знову різко крижаний.

Які ймовірні сценарії у таких стосунках? Наприклад, чоловік у жінці душі не чує, пальто подає, чай наливає, захоплюється, яка вона чудова і найкраща (і в цей момент він щиро в це вірить, «очі горять») — і тільки жінка, як кажуть, «розтанула» — він змінюється і робить вигляд, що її взагалі не існує, що вони практично не знайомі. Або інший варіант: він над нею знущається — критикує, докоряє їй, принижує. Каже: «Чому так довго спідницю вибираєш? Ти що — Шерон Стоун, щоб стільки часу в магазині проводити?». Ось і гроша ломаного не варте після цього минуле захоплення. Але мазохістка — ця сама «не-Шерон Стоун» — того не розуміє, вона глибоко страждає в той момент, вірить своєму садисту й дивується: як так... адже він її так боготворив! Тут у мазохіста можуть включатися захисні механізми, що допоможуть хоч трохи пережити біль приниження, але загалом вона, звісно, страждає від «удару психологічного батога». Або інший приклад. Жінка дуже дбає про чоловіка: і смачно нагодує, і відпочити допоможе, і вислухає, і його інтереси — її інтереси, і його друзі — її друзі... Але при цьому — вона також перетворюється на жорсткого контролера. Де він, з ким він, чому так зробив, а не інакше. Ти ж чоловік, ти ж мій коханий — як ти можеш собі таке (!) дозволяти? Ти мусиш підтримувати свій ідеальний образ у моїх очах. Чому голос підвищив на дитину? Чому одягнув брудні шкарпетки? Чому приходиш пізно, що це за родина, що люди подумають? Або ти мене вже не любиш? Ах, я тобі дітей народила, я стільки мучусь заради тебе, сорочки перу-прасую. Невдячний егоїст!

Це, звичайно, окремі випадки, усе може бути дуже різноманітним — про такі стосунки написано багато книг і знято багато фільмів... Напевно, зараз ви уявили свій сценарій. А яка роль є близькою вам?

Природа садо-мазохізму

Як кажуть, у будь-якому садисті - всередині живе мазохіст, і навпаки. Просто одна роль є звичнішою, але зрештою вони постійно змінюються. Трагедія таких людей у тому, що вони можуть помічати і болючість, і страждання, але нічого з цим не можуть зробити. А розрив стосунків не допомагає.

---

А звичка отримувати прояви тепла із «психологічними копняками» — звичайно, бере початок з дитинства, яке, ймовірно, було замішане на такому сценарії — між батьками — і передавалося «у спадок» дитині.

Чоловічо-жіночі стосунки ілюструють досвід батьківських, тому втекти від дитинства неможливо — воно скрізь буде проявлятися. І якщо там — «травма на травмі», то й тепер так само буде.

Як стають мазохістами

Щоб виховати мазохіста, треба знущатися над дитиною. Звичайно, не завжди — потрібно інколи «рятувати». Вдарив батогом — потім «підлікував» рану. Пригорнув до грудей, погладив, нагодував, колискову заспівав — і відкинув, як непотрібну ляльку.

Коли дитина змучилася від крику, жаху, безпорадності й самотності — ти її врятував. Взяв на ручки, погойдав. Це символічно можна застосовувати в різному віці. Коли дитина навчиться розуміти смисли, їх стає все більше — і можна маніпулювати ними. То захоплюватися: «ти в мене найдивовижніший і найкращий (повинен відповідати)», а водночас: «як ти міг так і так? Це жахливо. Фу! Тепер ігноруватиму й знецінюватиму». Мазохіст звикає. Він знає, що витримає, а потім певна «плюшка» таки прийде колись, і якось виживе... Адже хочеться хоч іноді, хоча б ілюзорно, хоч на мить, відчути себе коханим.

Як стають садистами

Щоб виростити садиста, потрібно або самому проявляти мазохістські тенденції із дитиною, або бути мазохістом у стосунках із партнером (чоловіком, дружиною), а дитина ідентифікується з батьком своєї статі — тим, хто знущався. Наприклад, мама — така безпорадна жертва, що страждає від батька. Син, скажімо, виростає садистом — як батько.

Потім знущається над дружиною, над усіма жінками, але, звичайно, навчився цьому на матері. Або старша дитина — знущалася над молодшим. Або навпаки. Або над котами, собаками. І садистська частина краще розвивається. Люди, схильні до насильства, не вміють відокремлювати себе від інших: хочуть, щоб було лише, як вони хочуть, і вимагають непорушного виконання. А якщо стикаються з кордонами іншого — впадають у лють, як маленькі діти.

Захисні механізми психіки садиста та мазохіста

Щоб залишатися в таких ролях, необхідно якось витримувати це і захищати психіку від руйнування. Насправді і агресор, і жертва всередині — маленькі діти, які були позбавлені любові, надійності й турботи в дитинстві. Поранене «Я» мазохіста і садиста захищається, розщеплюючись.

Розщеплення — це такий психологічний захист, коли людина одночасно бачить лише добре або лише погане. У мазохіста це працює так: він ідеалізує партнера, але в моменти знущань наче «не помічає» заподіяного болю (або пояснює причини своїм поводженням і недосконалістю), й починає сподіватися, що партнер зміниться і проявить до нього співчуття. І що «тепер все буде по-іншому». Звісно, усе йде по колу, і садист ще раз робить боляче, а мазохіст терпить і сподівається...

У садиста також працює розщеплення: в моменти гніву він бачить свого партнера повністю негативно, і навіть може сам не припускати, що вибухне такою люттю! Адже він просто хотів трохи пожурити... А вийшло так, що вже й принизив, і образив, жорстоко завдав важкі психологічні і фізичні каліцтва. А потім садист може відчувати вину і намагатися виправитися. Але — до наступного вибуху гніву і люті.

Ви, мабуть, вже зрозуміли, що ці дорослі чоловіки й жінки, які перебувають у парах і шлюбах і мають своїх дітей і навіть онуків, фактично залишаються маленькими пораненими дітьми й спілкуються зі своїми батьками...

Як вийти зі сценарію «садо-мазо»?

Важливо розуміти, що ці стосунки створює не одна людина — вони завжди створюються двома. Тобто не лише насильник звик насилувати, але й жертва звикла страждати. Це їм звично й впізнавано — вони так зчитують присутність іншого поруч. А це наша базова потреба. Б’є — значить присутній. Образив — значить присутній. Або побив, образив — жертва реагує — значить «ми разом, я не один».

---

Коли важливо розщеплюватися на дві крайності, коли спосіб взаємодії із середовищем — це переживання найпотужніших афектів, з якими складно впоратися.

При проходженні регулярної психотерапії клієнт навчається поступово усвідомлювати, помічати подібні сценарії, співвідносити їх із власним дитячим досвідом, проживати його заново, отримуючи від свого психотерапевта здоровий і корисний емоційний та ментальний фідбек. Поступово, коли особистість набуває цілісності всередині себе, потреба в «садо-мазо» сценаріях зникає, людину більше не переслідують могутні афекти жаху, люті чи самотності, вона живе на більш «низьких обертах», плавно, спокійно, зі смаком насолоджуючись кожним моментом життя.